Перепис населення - періодичне суцільне державне статистичне спостереження, що включає в себе збирання демографічних і соціально-економічних даних, які на встановлену дату характеризують чисельність та склад населення країни, а також оброблення , узагальнення, поширення та використання його результатів.

   Міжнародний досвід проведення переписів населення переконливо свідчить, що це статистичне спостереження є чи не єдиним засобом отримання найбільш повних і об'єктивних даних про населення.

   Дані перепису щодо чисельності населення, його територіального розміщення, національного, мовного, сімейного складу, розподілу за віком, статтю, громадянством, рівнем освіти, джерелами засобів існування, професійною належністю, становищем у занятті, міграційною активністю тощо, у будь-якій країні використовуються як надійне джерело інформаційного забезпечення прогнозування і управління соціально-економічним розвитком, реалізації бюджетного процесу, проведення адміністративно-територіальних реформ, здійснення демографічної політики, регулювання міграційних процесів тощо.

   Підсумки перепису населення кожної країни набувають високої національної, регіональної та міжнародної ваги, якщо вони можуть бути порівняні з результатами опитувань в минулому, а також відповідними переписними даними інших держав. З огляду на це, Статистичною комісією ООН прийняті рекомендації про проведення переписів населення у країнах світу в рік, що закінчується на нуль або близький до нього.

   У 1995 році 28-а сесія Статистичної комісії закликала всі країни світу до участі у черговому десятирічному циклі національних переписів населення і житла. Упродовж 1999-2004 років у більшості країн були проведені переписи. Україна не залишилась осторонь від цього заходу і у 2001 році також провела перший за часів незалежності перепис населення.